Мовчання гучніше за крик

«Соф’я потяглася до тумбочки й вимкнула будильник. З заплющеними очима підвелася з ліжка й автоматично пішла на кухню. Там, зваривши каву, вона остаточно прокинулася і навіть змусила себе з’їсти бутерброд. У холодильнику, окрім хліба й ковбаси, нічого не було.

Її квартира нагадувала шоу-рум в офісі продажів новобудов. У ній було все: чудовий ремонт, модні речі й гарна меблі. Але ритм життя був такий, що вона приходила туди лише щоб виспатися. Уся її робота й життя — сніданки, обіди й вечері — проходили в офісі, де вона працювала, або в ресторанах неподалік від нього. Тож у квартирі все ще пахло ремонтом і десь лежав будівельний пил…»