У мене було звичайне життя, як у всіх. Я любила, мріяла, раділа кожному дню. Усе змінилося, коли старійшини обрали мене для жертвоприношення. Двадцять юних дівчат віддавали на поталу обертням, на розтерзання. Натомість вони не нападали на мирне населення. Саме так я й зустріла свого звіра. Хижак у людській подобі. У нього немає ні серця, ні душі — лише жага полювати й убивати. Я не наївна й прекрасно розумію, що йому ніколи не стати ручним. Що мені робити? Як вижити в лігві звіра й не стати його черговою жертвою?