У мене було звичайне життя, як у всіх. Я любила, мріяла, раділа кожному дню. Усе змінилося, коли старійшини обрали мене для жертвопринесення. Двадцять юних дівчат віддали на поталу вовкам-в, об… Вовкам не треба було чіпати мирних мешканців — інакше не чіпали. Так я і зустріла свого звіра. Хижак у людській подобі. У нього немає ні серця, ні душі — лише жага полювати й убивати. Я не наївна й прекрасно розумію, що йому ніколи не стати ручним. Що мені робити? Як вижити в лігві звіра й не стати його наступною жертвою?