— Що, Настя? Ти боїшся мене?
— Ні…
— Тоді я не розумію. Невже тобі так дорогий цей брудний політик, про якого вже кричать, що ним мають займатися в’язниці?
— Не треба так про нього говорити. Він мій чоловік!
— Я знаю, і що? Для мене це не аргумент.
— А те, що я вагітна від нього, для тебе аргумент?!
Чоловіча долоня різко стиснулася в волоссі дівчини, але майже одразу відпустила й ласкаво провела по потилиці. Його й без того важкий погляд став злим, страшним до тремтіння в колінах.
— Я надто довго чекав нашої зустрічі, Настенька, щоб зараз відступити через таку нісенітницю. Збирай речі — ти їдеш зі мною.