— А хто тобі ця красуня Ярослава? — крізь зуби кинув Фахір, не зводячи важкого погляду із Султанова.
— Господи… Зараз вони точно перегризуться…
— Моя дружина, — рівно, навіть не кліпнувши, відповів Дамір.
Я різко вдихнула повітря й мало не вдавилася.
Що взагалі відбувається?!
Людина, яку я ненавиділа цілих десять років, раптом стала моїм єдиним шансом вижити. Тепер головне — не дати йому знову дістатися до мого серця…