Від останніх подій у книзі «Пірат. Зустріч із минулим» минуло тринадцять років. Мирослав виріс, став помічником матері й батька. Більше в житті острів’ян істотно нічого не змінилося. Той самий світ Улу, з якого нікуди не зникли кровожерливі тварюки, мури та інша нечисть. Регулярні перезавантаження кластерів із неодмінною панікою, кров’ю та смертю. Поїздки на мародерство та добування спор для острів’ян перетворилися на звичну рутину. Радує, що, змужнілі й заматерілі, головні герої не зачерствіли душею й не втратили віри в дружбу, людей і людяність. Усе б добре, але ж минуле не поспішає їх відпускати, підкидаючи нові таємниці…