Темним-темним лісом, темною-темною ніччю бреде дівчинка на ім’я Мімізуку, чиє життя значно темніше, ніж і ліс, і ніч разом узяті. Іде собі та радіє, бо тут-то вона точно зустріне монстра, готового її з’їсти… Або не готового. Адже жахливий і прекрасний Король Ночі, за власними словами, ненавидить людей і аж ніяк не хоче їсти Мімізуку. «Він ненавидить людей? Значить, ми точно порозуміємось!» — вирішує дівчинка, сповнена рішучості все-таки опинитися проковтнутою хоч якимось чудовиськом. Так і починається ця сумна, але добра казка. (c)