Олюднення богів, як і обожнення смертних, — улюблене заняття Homo sapiens. Нам не дають хліба — дай обожнити якусь потворність або олюднити чергового небожителя. Для того їх створено й з тим народжені, щоб «казку зробити бувальщиною». Тож і автор, не бажаючи відставати від співвітчизників, вирішив віддати грецьким міфам билинний колорит і співучість, глянувши на античні перекази крізь призму сатири. Бо що може бути більш людяним і водночас більш божественним, ніж сатира й гумор? Тож пізнавайте, розважаючись, шановні слухачі. Приємного вам часу!
«…За твердженням давніх греків, на початку повсюди панував Хаос вселенський. І був він безпросвітним, нескінченним, і невимовно одиноким, аж поки одного разу до нього не завітала шалена думка:
«Мати моя Всесвітня!» — сингулярно ахнув Він. — «Тоді я можу породжувати!».
І породив Землю з Тартаром, Мрак із Ніччю, і Ероса — для потіхи…»
Зміст:
Частина перша — «Боги та напівбоги»
Частина друга — «Смертні й не зовсім»
Частина третя — «Герої та вигнанці»
Частина четверта — «Похід і витрати»
Частина п’ята — «Ахейці та шахраї»