Отож, колись їдеш на вірному коні (зеленому, восьминогому, всеїдному) в бік Джанкоя. Зліва — плюскоче радіоактивне Чорне море, кишить мутованою живністю, справа — фонять руїни колишніх пансіонатів і санаторіїв, над головою — безжально пече сонце, а чайки хижі. Краса, одним словом! І бачиш — металевий трос, що йде кудись у морську безодню. Нормальна людина проїхала б повз.
Але ти ж не нормальний, ти — Пошта з клану Листонош. Ти пригод не шукаєш — вони самі тебе знаходять. Та й куди ж тут, чай, на курорті. Тут, брате, все по-дорослому.
Острів Крим…