Метафізика

«Метафізика» (від давньогрецьк. τὰ μετὰ τὰ φυσικά — те, що після фізики; скороч. Aristot. Met.) — найвідоміший збірник творів Аристотеля і перша основоположна праця однойменного розділу філософії. Складається з 14 книг, зібраних із різних праць Андроніком Родоським, у яких описується вчення про першопричини, що й становлять предмет мудрості. Ці 14 книг прийнято позначати заголовними буквами грецького алфавіту. Винятком є 2-га книга, яку позначають малою альфою[1]. Аристотель налічує чотири першопричини, або найвищі причини буття: форма (сутність, суть буття) («Що це є?»), матерія («З чого?»), ціль («Заради чого?») і першорушій («Звідки початок руху?»). Він також проводить розрізнення між можливістю та дійсністю. Останні книги «Метафізики» присвячені критиці ейдосів як сутностей, що існують окремо від речей.