Коли я пишу свої книги, я прислухаюся й принюхуюся, ніби стара відьма, щоб виявити сліди історії у віковому хащуватому лісі сторінок. Саме твір лишає ці сліди для мене, адже він, ніби живий, непомітно веде мене за собою, дозволяючи проникнути в глибину основної дії. І навіть уже перебуваючи там, у самому середині історії, я ще не здогадуюся, чим усе закінчиться… Каті Беяз