Маятник Фуко

22 год. 16 хв.

Мова російська

Автор Умберто Еко

Опис

«Маятник Фуко» — другий роман італійського письменника, філософа, професора семіотики Болонського університету Умберто Еко. Вперше був опублікований італійською в 1988 році.

Сюжет роману (як і однойменного маятника) обертається навколо трьох друзів — Бельбо, Діоталлеві та Казобона — які працюють на «фабриці слави» («фабрика слави» або «тщеславіздат» — видавництво, що випускає книги за гроші авторів, часто графоманів) у Мілані. Після прочитання багатьох рукописів, присвячених окультним теоріям змови, вони вирішують, що зможуть зробити краще, і, заради розваги, починають створювати власну теорію. Вони називають цю сатирично-інтелектуальну гру «План».
Чим більше Бельбо, Діоталлеві та Казобон розвивали своє дітище, тим сильніше, непомітно для себе, вони занурювалися всередину свого «Плану» і навіть інколи забували, що це всього лише гра. Ба більше: коли прихильники інших теорій змови дізнавалися про «План», вони сприймали його абсолютно всерйоз. Зрештою Бельбо виявляє, що він є мішенню для реального таємного товариства, яке вважає, що він має розгадку таємниці загубленого скарбу тамплієрів.
Багато підсюжетів твору переплітаються у головну тему створення «Плану». Наприклад, причини одержимості Бельбо «Планом» походять із його дитинства, проведеного в Італії в період Другої світової війни, з нерозділеного кохання до вітряної Лоренце Пеллегрини та з його бажання позбутися постійного відчуття власної неспроможності. На прикладі Плану ордену тамплієрів про світове панування роман показує вроджену довірливість і схильність до містифікації, притаманну всім людям.

Оскільки озвучено журнальний варіант, неминучі купюри. Треки названі відповідно до номерів глав, тому порядок нумерації з пропусками.