Берлін, двадцяті роки: у невеликому пансіоні живе група російських емігрантів. Один із них — Лев Ганін — знову й знову повертається думками до спогадів про дореволюційну Росію, про юність, про перше кохання — втрачене, але досі пристрасно бажане. Випадково Ганін дізнається, що до Алферова, одного з його сусідів, приїжджає дружина Машенька. Побачивши її фотографію, Ганін розуміє, що це і є його кохана, з якою пов’язані найсвітліші спогади його юності. У Ганіна дозріває план викрадення Машеньки, і він починає готуватися до втілення задуму.