Як добре жилося князівні Горській у провінції! Тихо, спокійно — викрадачі, вбивці й колишній наречений — не в рахунок, це такі милі дрібниці. Майже свої, домашні. А що її чекатиме в столиці? Інтриги гуртовиків, «кохання» родичів, терористи. У Його Величності свої інтереси, у Його Височності свої, і що з цим усім робити? Маруся точно знає. Треба робити те, що має бути, а тому, чому бути — тому не минути.