Стара, ще 1924 року, старанно забута справа раптом сама собою спливла в пам’яті старшого оперуповноваженого Дениса Ожарова. А всі молодші товариші: розкажи та розкажи. Розповісти — не розповів: ще молоді — не зрозуміють. Але він згадав. Про зникнення маленького хлопчика та його сестри, дівчини з дивовижно прозорими очима; про так і не розкритий убивство; про хлопця з сухою рукою… І знову замислилося: наскільки дивне наше життя, де тут чорне, де біле, а де — червоне, і відразу не розбереш.
І все не так, як ти бачиш на початку.