Книга відомого письменника Володимира Карпова, який довгі роки займався збиранням і аналізом документів та матеріалів, що зберігаються вітчизняних і зарубіжних архівах, — це монументальне й величне полотно, у центрі якого — Георгій Костянтинович Жуков. Автор досліджує його взаємини з І.В. Сталіним як Верховним Головнокомандувачем, з іншими керівниками держави й армії, з підлеглими йому командирами та політпрацівниками. Без замовчувань розповідається про мукі роки маршала Жукова — роки, коли великого полководця відправили в немилість. Його боялися й не любили Сталін, Хрущов, Брежнєв, та багато з тих, кого він вважав товаришами по зброї. Трагедія Жукова — це трагедія країни, яка зламала фашизм, але не перемогла найдавніше з зол — заздрість і страх. Велич Жукова не потьмарилася; немилість не перекреслила його славу, не відібрала в нього народну любов.