Марат. Любити всупереч

— Моя дочка нещодавно вдало вийшла заміж, — його слова б’ють прямо під ребра.

— Я не знав…

— У мого онука тепер чудовий батько. Показує фото: як Аврора в гарній білій сукні нахабно обіймає і цілує… не мене!

— Це і мій син! — стискаю зуби.

— Вважай, що ти просто донор. Йому вже три. І він називає Єгора татом… Забудь і змирись.

— Ні! — він обриває мене.

*** Аврора — моє прокляте нав’язливе бажання. Моє покарання. Маленька мерзотниця, яка позбавила мене сну й кисню. З нею я здобула багато, але втратила значно більше…