Наприкінці ХХ століття людство несподівано виявило, що найслабшою ланкою сучасного виховання є хлопчики: вони більше хворіють, гірше вчаться, частіше вчиняють злочини та ризиковані вчинки. Яка природа хлоп’ячості як соціокультурного явища? Від чого залежать притаманні чи приписувані хлопчикам властивості? Чи завжди вони однакові? Яке реальне становище хлопчика в сучасній родині, школі та суспільстві? Як він бачить себе та своє тіло? Як формуються й реалізуються уявлення про мужність? Що доводиться хлопчикам, які не можуть або не хочуть відповідати запропонованому нормативному канону? У якому напрямі розвивається сучасна гендерна педагогіка? Узагальнюючи дані світових міждисциплінарних досліджень, учений не дає педагогічних рецептів, але його книга необхідна кожному, хто готовий думати над цими питаннями.