«Минуло вже 700 років із дня заснування цього королівства… Але що далі — то більше Андрас гниє», — з огидою сказав Фермут і глянув на свій келих. Його вірний слуга не виправдав покладених на нього сподівань, а меч бога, який він отримав, зник без сліду. Та попри все, ці негаразди лише зміцнили амбіції Фермута.
«Я маю піднятися на саму вершину. Я зроблю так, щоб уже в моєму поколінні Північ була об’єднана», — поклявся собі Фермут, махом осушивши келих.