«Любов до батьківських трун» — це роман про людей, близьких і водночас чужих, спершу звичайних і страшних водночас. І про ілюзії цих людей — райдужні мильні бульбашки, на які люди милуються замість того, щоб дивитися собі під ноги. У цьому дуже серйозному романі багато смішного. Гумор тут проходить весь шлях від усмішки до сарказму, зайвий раз підкреслюючи, що від смішного до сумного — лише крок.