Улюблена іграшка Барона

— Навіщо мене сюди привели? Відпустіть. Я все вам віддам.

— Занадто багато слів. Ти маєш бути тихою, голою і покірною. Я й так довго чекав, коли опинюся в тобі.

— Мені сказали, що я просто буду грати, — я притискаюся до стіни.

— Тут я вирішую, хто і що робитиме.

— А що ж ви хочете?

— Тебе, — палаючим поглядом він пронзив мене. — Ти готова грати на роялі голою п’ятсот робочих днів, щоб погасити борг батька?

— Ні.

— Пропоную скоротити цей термін до сорока п’яти днів. П’ятсот тисяч за цноту як подарунок мені на день народження і кожен новий день, коли ти зможеш утримувати мою увагу по сотні. У тебе немає вибору. Або я стану твоїм покровителем, або ти лишишся відпрацьовувати борг у борделі.

Мене викрали бандити прямо з поминок моїх батьків.
Батько залишив їм борг.
І тепер я маю відпрацьовувати його борг, граючи на роялі в чому мати народила.
Але мене захотів Він.
Той, кого всі бояться.
Той, у чиїх руках людські життя.
І тепер він хоче пограти.
Зі мною.
Зі своєю улюбленою іграшкою.