Після завершення роботи над двадцятитомним циклом «Ругон-Макарів», Еміль Золя в середині 1890-х років написав і опублікував трилогію «Три міста» — «Лурд» (1894), «Рим» (1896), «Париж» (1898). Сполучна нитка романів — абат П’єр Фроман. Перший із них розповідає про п’ятиденне паломництво до Лурду, яке здійснив абат. У книзі показані страждання паломників у їхній вірі та «потреба в надприродному, що зберігається в людях, попри здобутки науки». У 1858 році тут, у гроті, Діва Марія кілька разів являлася вісімнадцятирічній дівчинці Бернадетт Субіру, і відтоді місцевий католицький центр паломництва щороку приймає кілька мільйонів паломників і відвідувачів з усього світу. Золя засуджує шахрайство в лікуванні, суперництво між різними течіями духовенства, прирівнювання «печерних отців» до нових торговців у храмах. Реакція на публікацію роману настала негайно — цей роман, як і всі інші твори Еміля Золя, внесли до Індексу — списку книг, які не дозволено читати католикам. Проте книга мала величезний успіх: за місяць було продано сто двадцять тисяч примірників, і до 1898 року стала третім за продажами романом Золя.