Роман розповідає про зустріч літнього Гете зі подругою його молодості Шарлоттою Буф, що стала прототипом героїні «Скорбот юного Вертера». Зі слів різних людей — самої Шарлотти, секретаря Гете, його сина Августа фон Гете, мешканців Веймару — вимальовується складний, багатогранний, часом суперечливий образ відомого письменника й мислителя. Майстер інтелектуального роману Томас Манн майстерно розкриває глибини творчої особистості свого співвітчизника й кумира. Роман «Лотта в Веймарі» на час свого написання був вершиною та синтезом двох ліній попередніх творів Томаса Манна: його оповідань про митця — «Тоніо Крьоґер», «Трістан», «Смерть у Венеції» — та його статей, присвячених особистості й творчості великого Гете — «Гете і Толстой», «Гете як представник бюргерської епохи» і, нарешті, чудового етюду про «Вертера». Цей етюд автор підсумував закликом написати розповідь або навіть роман про пізню зустріч Гете з Шарлоттою Кестнер, уродженою Буф, — прототипом Вертерової Лотти, яку за сорок один рік до того полюбив тоді ще безвісний молодий поет, що був (не надто старанним) адвокатом-практикантом при «Імперській судовій палаті» у Вецларі. Першим і єдиним, хто відгукнувся на цей заклик, був сам Томас Манн, який через рік написав свою «Лотту в Веймарі».