— Навіщо вона тобі? — запитав чоловік у мого мучителя, і я здригнулася.
Я впізнала його, хоча ми й не були знайомі. Навіть у напівтемній кімнаті його важкий погляд ніби прожарював наскрізь.
— Довги за чоловіка вона віддаватиме, — ухмыльнувся головний у цій банді, а незнайомець поглядом стер ту зухвалу півусмішку.
— З яких це пір ти взявся вибивати борги з баб? — холодок пробіг по спині. — Ти слабо проти мене?
— Тимур, ти… — пробелькотів мій мучитель, але незнайомець різко його обірвав:
— Я її забираю.
Як відрізав. І тепер у мене в голові крутилася його найперша, головна відповідь-запитання:
«Навіщо я тобі?»