Євгенові ще не було й вісімнадцяти років, коли помер його дідусь. Дідусь був людиною дивною, він волів ростити онука в тайзі й прищеплювати йому навички виживання, замість того щоб дозволити хлопцеві цілодобово сидіти за комп’ютером. Але віртуальна реальність Євгена не оминула. Одразу після смерті діда його забрали до спеціального дитячого будинку, де пояснили, що аж до повноліття він по п’ятнадцять годин поспіль проводитиме у віртуалі популярної онлайн-іграшки Альтмір. І якщо, чим займатися Євгенові, вирішили за нього, то з вибором імені свого персонажа та режиму чутливості занурення він мав визначитися самостійно. Євген вирішив, що буде Лісовиком, а режим чутливості — 100%. Якби ж він знав, яка це для нього підстава…