Алла Гербер належить до тих рідкісних людей, без яких епоха була б неможливою. Вона сама вважає себе кінопубліцистом: кінематограф— спосіб пізнання життя «тут і зараз».
Нещодавно в Алли Єфремівни вийшла нова книга — «Застій. Перебудова. Кіно», збірник публікацій, присвячених кінематографу радянської та пострадянської епохи. І ця подія — ще одна причина зустрітися з легендарною Гербер, якщо для такої зустрічі взагалі потрібна причина.
«Писати про кіно завжди було для мене лише приводом сказати про життя, тому що публіцист у мені був понад усе», — говорить Алла Гербер.
У 60-х роках вона писала статті про культуру, зокрема для легендарного журналу «Юність». Потім працювала редакторкою на кіностудії Горького, їздила країною з лекціями про кіно. Спілкувалася як журналістка й дружила з відомими режисерами та акторами — Андрієм Тарковським, Отаром Йоселіані, Іллею Авербахом, Олексієм Германом, Василем Лівановим, Лідією Шукшиною, Інною Чуріковою.
Її розповіді про людей і події того часу — це не просто спогади. Вони допомагають нам сьогодні осмислювати минуле й знаходити в ньому відповіді на питання теперішнього та навіть майбутнього.
Алла Гербер — письменниця, кінокритикиня, правозахисниця, громадська діячка. Співголова Науково-освітнього центру «Холокост». Авторка книг «Один на один», «Бесіди в майстерні», «Інна Чурікова. Доля і тема», «Василь Ліванов», «А життя було прекрасне!» та ін.