- Що це? Така дурна жартівня? — холодно цікавиться мій чоловік, відриваючи погляд від конверта, затиснутого в руках.
— Це просто ДНК-тест. Згодьтеся, ненормально, що кожен стрічний-поперечний вважає своїм обов’язком сумніватися в тому, що Мишка — твій син. Дістало!
Наша ситуація була б смішною, якби не була такою сумною. Коли свекор уперше додав до імені «Мишка» приставку «Япончик», ми тільки посміялися. Але з часом нам стало вже не до сміху. Мишка ріс, його набрякле під час пологів обличчя розгладжувалося, а очі, як і раніше, залишалися вузькими.
— Тобто ти хотіла, щоб я переконався у власному батьківстві? Так ось, Ель, тут написано, що Мишка взагалі не мій син.