Збірник портретів російських жінок, переданих унікальною манерою «лесковського казу».
Повість про неабиякий російський характер і згубні наслідки неприборканої пристрасті — це перша історія жінки-серійної вбивці в російській літературі.
Паскудно нудна молода купчиха Катерина Ізмайлова, чия буйна натура не знаходить застосування в тихих порожніх кімнатах купецького дому, заводить роман із смазливим приказчиком Сергієм і заради цього кохання з дивовижною холоднокровністю чинить жахливі злочини. Назвавши «леді Макбет…» начерком, Лєсков ніби відмовляється від вигадки заради правди життя, створюючи ілюзію документальності. Насправді «Леді Макбет Мценського повіту» — більше, ніж замальовка з життя: це сюжетна новела, трагедія, антропологічне дослідження й побутова повість, просякнута комізмом.
Протягом усієї кар’єри Лєсков описує чудові російські долі: ідеться зовсім не про великих чи відомих людей, але Лєсков щоразу вдається побачити в героях щось національне — і водночас не стереотипне. Нарис «Войовниця» присвячений мереживниці Домні Платонівні — жінці зі складним характером, яка знає весь світ, упевненій у своїй простоті й лагідності й при цьому… зводні. Опис її різноманітних пригод виглядає як проба пера, прелюдія до «Зачарованого мандрівника», але мова героїні («Ух, уж на це мене взірвало! Сверзну я її, подумала собі, але втрималась») цілком самодостатня — перед нами один із найкращих зразків російського сказу, у майстерності якого Лєскова ніхто не перевершив.
У «Житії однієї баби» Лєсков надзвичайно різко й гостро подає тему кріпацтва та реформ Росії наприкінці XIX століття. Відсутність власного імені в заголовку виводить на перший план соціальний аспект: життя однієї жінки стає узагальненням долі всіх жінок кріпосницької Росії.
Повість «Житіє однієї баби» дослідники відносять до «найсумніших повістей про російську селянку».