Квартал Тортілья Флет

Джон Стейнбек (1902–1968) — одна з найпомітніших і найскладніших постатей в історії сучасної американської літератури Сполучених Штатів; його людська й письменницька доля зіткані з глибоких суперечностей.

Гуманіст-художник, автор яскравих творів, присвячених трудовій, демократичній Америці, в останні роки життя завдав серйозної шкоди своїй репутації непримиримого критика буржуазного устрою, підтримавши ганебне втручання правлячих кіл США у внутрішні справи народів Індокитаю. Довгий час Стейнбек перебував серед провідних представників соціально-критичного напряму в американській прозі, і в його «Гронах гніву» (1939) передова критика бачила подальший розвиток прогресивних традицій літератури США XX століття, пов’язаних із іменами Джона Ріда, Теодора Драйзера, Аптона Сінклера, а також письменників школи «пролетарського роману» 30-х років. Пізніше буржуазне літературознавство доклало чимало зусиль, аби применшити значення найкращих книг Стейнбека та представити його самого як «живу реліквію», уламок епохи, що назавжди пішла в минуле. Творчий спад, який виразно позначився у Стейнбека з кінця 40-х років, справді певний час давав підстави для песимістичних суджень, однак публікація роману «Зима нашого гніту» (1961) і дорожніх нотаток «Подорож із Чарлі…» (1962) знову підтвердила високу майстерність американського прозаїка та його відданість ідеалам дієвого гуманізму.

Не все, написане Стейнбеком протягом майже сорока років літературної праці, є рівнозначним і може бути віднесене до досягнень американського критичного реалізму. Якщо шлях письменника в 30-ті роки був позначений послідовним укріпленням реалістичних тенденцій і нарощуванням критичного потенціалу, то згодом він опублікував низку відверто слабких книг, насичених абстрактним моралізаторством, напівмістичними настроями. Складність творчої еволюції автора «Грон гніву» безсумнівна, але й у роки стрімкого зростання його популярності, і в безчасся маккартизму, що наклало гнітючий відбиток на весь духовний ідейний простір Америки, письменник зберіг вірність демократичним принципам — провідному й найбільш плідному чиннику в складній системі його ідейно-естетичних поглядів.