— Ти будеш мамою для мого сина.
— З чого б це?
— Бо він так вирішив. І тому що я дуже добре заплачу тобі за це.
На мене дивляться крижані очі. У них немає ні жалю, ні будь-яких емоцій. Батько дитини, яку я знайшла на вулиці, не жартує. І мені б відмовитися від божевільної пропозиції, але цей владний чоловік не залишає мені ні найменшого шансу на втечу.
— Ти погодишся бути турботливою мамою, поки мій син у тобі потребуватиме, а я вирішу твою проблему. Будь-яку. Пальцями. Повір, для мене немає неможливого. То що? Домовилися?
І як відмовитися від такої пропозиції? Тим більше, що на вирішення найважливішої проблеми в моєму житті в мене всього пів року.
— Домовилися, — я підписую договір, розірвати який неможливо.