Крутий віраж

Коли щастя іскриться, мов пухирці в келиху шампанського, і нічого не віщує біди… Коли здається, що так буде завжди: прекрасне життя, коханий чоловік поруч… Чудесна казка.

Але всього одна жорстока помилка — не твоя, а чужа, — і ти опиняєшся там, де всього цього ще немає.

У минулому.

І він… твій Чейзер… Він теж тут. Та чи потрібна ти йому тепер?

— Уставай, принцесо.

— М-м-м, а вже час?

Лайза потягнулася, ніжачись на шовкових простирадлах, оздоблених рожевими ліліями, й сонно усміхнулася.

— Ще трішечки… полежи зі мною, Мак.

— Не можу.

— Ну полежи… Я тебе обійму, притиснуся до тебе, і ми тихенько посопемо. П’ять хвилин.

Високий темноволосий чоловік біля шафи засміявся.

— Ти сама просила, щоб тебе розбудили — сьогодні чекає клієнт. Той самий, заради якого ти вирішила робити проєкт. Я казав, віддай його своїм дизайнерам, але ти буваєш чортовски вперта, красуне.

З-під натягнутого на обличчя ковдри долинуло невдоволене «м-м-м-м».

— Ми могли б зайнятися чимось цікавим…

— Не сумніваюся. Нецікавим ми давним-давно не займаємося, і повір, я готовий за першим покликом, але мені треба йти на роботу — Дрейк викликає.

— Він завжди викликає не вчасно.

— Не бурчи, ввечері ми надолужимо.

Той, хто зняв із її обличчя ковдру, тепер дивився на сонну Лайзу зі сплутаним чорним волоссям і м’яко посміхався. Очі кольору зів’ялого листя, темна щетина, гарно окреслені й зухвало підкреслені від незмінного вигину губ — ідеальний представник чоловічої статі. Ідеальний супутник життя. Її ідеальний Мак Аллертон.