У 1890 році Лев Толстой опублікував повість, яку одразу піддали цензурі царські власті. У книзі описується ідеал стриманості й розповідається про гнів та ревнощі від першої особи. Назва повісті була навіяна Сонатою № 9 для скрипки та фортепіано Людвіга ван Бетховена, присвяченою Рудольфу Крейцеру.