Розкриваючи всю глибину євангельського тексту, Толстой безжально відкидає зайве, вросле в нього, таке, що не несе релігійної думки, словесне сміття,— воно затемнює живу тканину моральних істин, заважає свідомості вникнути в них і прислухатися до них. Відомі нам імена чотирьох євангелістів, які належали до тих багатьох людей, що були близькими за часом до життя Христа, дійшли до нас тому, що колись, згідно з власним розумінням, вони виклали те, що знали про Нього. Пізніше інші люди, теж за своїм розумінням, описали заново народження, життя і справи Христа,— і так утворилося «константинівське», визнане канонічним, а простіше — церковне Євангеліє. Як євангеліст Толстой, у новий час, довів до свідомості людей «звістку про добро», яку проголосив Христос,— згідно з власним розумінням Толстого. І саме це, найглибше розуміння життя і вчення Христа, дає змогу сказати, що Євангеліє Толстого — найкраще, перше! Євангеліє Лева — пряме наставляння на Шлях, так воно ясно. Звільняючи той повний сили малюнок, яким у світ прийшло життя Христа.