Бувають такі книги, сюжет яких у переказі виглядає гарячковим маренням. Темний володар Дарт Вейдер на імперському крейсері потрапляє на Землю 1941 року? Йосип Сталін укладає союз із Дартом Вейдером?! Імперські штурмовики разом із бійцями Червоної армії героїчно б’ються проти солдатів Вермахту??? За такого сюжету — 99,9% імовірності, що це буде чудовиськова графоманія. І лише одна сотна відсотка, що це виявиться тонкою, на межі фолу, пародією — і на книги про «попаданців до Сталіна», і на космічну фантастику в дусі «Зоряних війн». Але найдивовижніше, що в якийсь момент ця завзята іронічна буфонада, яка балансувала між трешем і фарсом, стає більше, ніж просто пародією — і автор, не змінюючи виразу обличчя, починає говорити про серйозні речі…
Як відомо, у Росії є два виходи — або ми самі все виправимо, або прилетять інопланетяни й допоможуть, причому фантастичним є перший варіант. Так от: книжка Дубчека не фантастична, фантастикою було наше минуле. Але, можливо, вона допоможе зробити фантастичним наше майбутнє.