Я завжди знала, що мого чоловіка оберуть мені батьки. Точніше, батько. На жаль, це проблема всіх дівчат, кому пощастило — або навпаки не пощастило — народитися в королівській родині. Принцесам не дозволяється виходити заміж за власним бажанням — мені про це говорили мало не з пелюшок. Гувернантки, фрейліни, небагато подруг і… мама.
— А як же кохання? — питала я в неї, коли була маленькою. Коли виросла, через зрозумілі причини інтерес до цього питання згас. Але тоді, у п’ять років, наслухавшись казок, якими перед сном балувала мене няня, я ще вірила.
— Кохання королева може відчувати лише до своїх дітей, — відповіла вона. І це правда. Я ніколи не помічала особливих почуттів між батьками. Вони поводилися так, ніби чужі люди. З часом це стало для мене нормою. І зрештою я сама повірила в те, що борг перед країною важливіший за власне щастя.
Історія Едварда й Лії. Можна читати окремо.