Артанія розорена війною та наступним переворотом. Залишки статків розкрадено, насувається голод. Щоб втриматися при владі, уряд мусить знайти нового ворога, і ельфи на цю роль уже не підходять. Що ж, святе місце порожнім не буває. Дуже вдалим виявилося, що на покинутих землях оселилася якась купка біженців та інородців — хіба не ворог? Так легко звинуватити «злочинців» у всіх бідах! Додати ще натяк, що вони там з обжерства лопаються — і втілення вселенського зла готове.
Люди прагнуть йти війною на колишніх співвітчизників, цілком упевнені в справедливості й праведності цієї війни. Ерік із друзями, які силою долі опинилися на чолі цього співтовариства, розуміють: у протистоянні програють обидві сторони. Але тікати нікуди, отже, війну треба зупинити.
Здавалося б, що можуть зробити двоє колишніх злодіїв і лікар-недоук, який навіть не пам’ятає імені своєї матері? Невідомо. Але щоб не допустити нової війни, Ерік готовий викрутитися навиворіт.