Колесо часу — один із найвидатніших романів О.І. Купріна. «Ти кажеш — забагато? Та дрібниці. Вино легке… Ні, друже: я людина не опущена, а так би мовити, спустошена. Спустіла душа, і лишився від мене лише тілесний футляр. Живу за безсумнівним законом інерції. Є справа — є гроші. Здоровий; зранку читаю газети й п’ю каву, усе гаразд. Вино куштую тільки час від часу, в компанії, хоча сама компанія мене анітрохи не веселить. Але душа відлетіла. Споглядаю плин днів байдуже, як давненько знайомий фільм».
Особливу цінність твору Кадети додає його автобіографічність: саме в часи своєї «військової юності» Купрін уже мріяв стати «поетом або романістом». «От якраз цього ж року військові гімназії перетворилися на кадетські корпуси. Зробили це дуже просто: вихованцям зачитали найвищий указ, а за кілька днів повели їх у спальні й наказали замість старих кепі заганяти круглі фуражки з червоним околишем і козирком. Потім з’явилися кольорові пояси й букви, написані олійною фарбою на погонах. Це був час перелому, час усіляких бродінь, страшного недовір’я між педагогами й учнями, розхитаності в строю та в дисципліні, надмірної суворості й безглуздих послаблень, час зіткнення гуманного мілютінського, цивільного начала із суворим солдатським режимом». «Кадети»
О. І. Купрін