Над випаленим сонцем, сонним степом літали товсті кримські джмелі. Нестерпна липнева спека змусила всіх мешканців старовинного селища Орта-Абла сховатися в тінь. Селище ніби вимерло, лише з одного добротного будинку на самій околиці долинали якісь звуки, хропіли коні, запряжені в карети, що стояли біля дому. Осторонь юрмилися сусіди, поглядаючи на двері й тихо перешіптуючись між собою. Нарешті у дверях з’явився священник, перехрестився, підійшов до натовпу й тихо промовив: «Відходить, сердешна».