Кокаїнові королі

Серед трьох основних наркоринків (героїнового, кокаїнового та марихуаново-гашишного) ринок кокаїну висвітлено в науковій літературі найбільш докладно. Причина досить проста. Якщо інші наркотики рослинного походження виробляються переважно в відсталих країнах (М’янма, Афганістан), малодоступних або навіть повністю закритих для сучасних дослідників, то країни Латинської Америки, звідки беруть початок кокаїнові «річки», належать, з усіма застереженнями, до суспільств із європеїзованою культурою. Оскільки кокаїновий наркобізнес найбільш «прозорий» для дослідників, існують довірчі оцінки основних його макропоказників.

Документальну повість Гая Ґулотти було опубліковано в журналі «Иностранная литература» у 1991 році, № 3, у перекладі Ольги Олександрівни Варшавер.

Контрабанду кокаїну до США першими на початку 1970-х років освоїла кубинська мафія, що осіла у Флориді. У 1976–1979 роках колумбійці, які раніше обмежувалися роллю посередників, витіснили кубинців і захопили в свої руки левову частку (до 80%) американського ринку кокаїну. Розпочалася «ера Медельїнського наркокартелю», яка тривала півтора десятиліття.

Експансія колумбійців викликала різку реакцію правоохоронних органів США, які зосередили свої зусилля саме на боротьбі з Медельїнським картелем. «Хрестовий похід» стартував у 1984 році з розгрому кількох кокаїнових лабораторій у джунглях Колумбії. Медельїнці підняли кинуті їм рукавички, розгорнувши справжній терор проти сил правопорядку та політичних лідерів. Додатковим чинником загострення колумбійської «нарковійни» стала «війна картелів», що почалася в 1988 році між «старожилами» з Медельїна та «новачками» з Калі, на яких полювали із меншою рішучістю, тож їм вдалося потіснити конкурентів.