Повсякденне життя карного поліції французького департаменту 93 (Сен-Сен-Дені) — наполовину фронтова драма, наполовину зла абсурдистська вистава. Капітан Віктор Кост, який очолює одну з оперативно-слідчих груп, давно навчився витримувати все це з майже нелюдською спокоєністю — і з неминучою іронією. Просто під час розтину на столі патологоанатома «оживає» труп. У грудній клітці обвугленого тіла несподівано телефонує телефон. Невідомий надсилає Косту дивні листи про злочини, якими ніхто й ніколи не займався. На вулицях дванадцятирічна дитина методично «прибирає» місцевих «впливових». У мерії назріває афера століття. Роботи у поліції вдосталь — і, здається, саме іронічна стійкість єдине, що допомагає не збожеволіти в департаменті, де злочинність не просто висока, а лякаюче винахідлива, і жоден універсальний рецепт цієї біди досі не придумав ніхто.
Олівіє Норек сімнадцять років прослужив у поліції Сен-Сен-Дені — тож його детективні трилери звучать особливо переконливо. Він знає поліцейську реальність зсередини, щедро спирається на справжні історії, з якими стикався під час служби, і вміє закручувати сюжет так, що його романи хочеться порівнювати з книгами Ю Несбьо та Жан-Крістофа Ґранже. Віктор Кост і його команда — той недосконалий ідеал, якого ми мріємо бачити в людях у формі, коли звертаємося по допомогу; а ось світ, у якому їм доводиться працювати, надто знайомий і впізнаваний. Паризькі передмістя киплять — і це лише початок. У цьому томі зібрано перші два романи циклу про Віктора Коста, що розійшовся у Франції та за її межами сотнями тисяч примірників і приніс авторові відомість та престижні нагороди. Переклад «Коду 93» виходить у новій редакції; роман «Райони» публікується російською вперше. Далі буде.