Мене звати Міррэ Блэкрок. Ще не так давно я була пустушкою, і батьки-маги тремтіли наді мною, як над оранжерейною квіткою, а сьогодні я їду в Академію вітру й штормів — найкраще місце, де навчають стихійників!
Одне “але” — вона чоловіча, і, як з’ясувалося, нас тут не надто-то раді як адепти, так і викладачі. Особливо один першокурсник.
Він мене на дух не переносить, а я ж йому нічого не робила.
І що це за дивне татуювання з’явилося в мене на руці? Магічне!