Кліше

— Схоже на кліше, — слабо відгукнулася я й міцно стиснула руку гладешевського, хапаючись за неї, як за рятівне коло.

— Тобі ж не все одно? — тихо уточнив він тремтячим голосом і, нахилившись надо мною, затис у долонях моє обличчя, вдивляючись у лихоманково наляканий погляд.

— Мені все одно, — видихнула я майже в губи. — Лиш би ти був десь поруч… і як-небудь назавжди…