Кентавр

14 год. 43 хв.

Мова російська

Автор Джон Апдайк

Читець Віктор Пронін

Опис

Роман спантеличує своєю незвичністю, бо в ньому переплелися давньогрецькі міфи й сучасна дійсність.

Апдайк ототожнює свого героя з кентавром Хіроном, який жертвує собою — подібно до Христа — і своїм безсмертям заради людства, і саме так письменникові вдається підняти буденні проблеми звичайного вчителя до рівня вічних тем…

Калдуелл відвернувся, і в ту ж мить йому в щиколотку врізала стріла. Клас вибухнув сміхом. Біль злетів угору тонким осердям гомілки, просвердлив звивину коліна й, розростаючись, шалено ринув у живіт. Він втупився очима в дошку, на якій щойно написав крейдою 5.000.000.000 — передбачуваний вік Всесвіту в роках. Сміх класу, спершу розкатаний здивованим гучним лаянням, перейшов у дружне гигикання й обліпив його з усіх боків, руйнуючи омріяну усамітненість — а він так прагнув залишитися з болем наодинці, виміряти його силу, прислухатися, як він стихатиме, ретельно препарувати його. Біль запустив щупальце в череп, розправив вологі крила в грудях, і йому — раптом засліпленому кривавим туманом — здалося, ніби він сам — величезний птах, що стрепенувся після сну. Дошка, витерта з вечора, вся в білястих підтеках, як плівка, огорнула свідомість. Біль тіснив серце й легені пухнастими лапами; от він підібрався до горла, і тепер здавалося, ніби його мозок — шматок м’яса, який він високо підняв на тарілці, рятуючи від хижих зубів. Кілька хлопчаків у яскравих сорочках усіх кольорів веселки, вскочивши у брудних черевиках на відкидні сидіння парт, із блискучими очима продовжували цькувати свого вчителя. Неможливо було витримати цей содом. Калдуелл закульгав до дверей і зачинив їх за собою під звірячий тріумфуючий рев.