Роман «Йод» поєднує в собі автобіографічну сповідальність і історію дорослішання. Це водночас і трохи цинічний внутрішній монолог героя, що стоїть на порозі нервового зриву, портрет часу й спроба чесно зазирнути в себе. Через сцени московської повсякденності та жорсткі епізоди чеченської кампанії автор розмірковує про природу насильства і можливість прощення. Нелінійна побудова, особлива пульсація рубанівської прози та кінематографічно точні деталі занурюють читача в розколоту свідомість, що шукає опору у світі, де «хороший хлопець» — не професія.