ЗРАДА. Розлучаюсь!

Хто в здоровому глузді буде розлучатися з красенем-мільярдером? А ось я — розлучаюся! Я любила його без тями. РАНІШЕ. Тепер немає ні пам’яті, ні любові.
***

— Чим я завинила за твій візит? — питаю я, кладучи на найближчий до входу столик папку з документами про розлучення.

— Що тебе дивує?

Ігор піднімає погляд і ніби «обмацує» мене очима з ніг до голови.

— Я твій чоловік.

— Невже? Тоді як у нашому ліжку опинилася інша жінка?

— Ти ревнуєш?

Він каже це з поблажливістю й ледь відчутною зневагою — так, що мене передергнуло.

— Тобі це не має хвилювати. Її більше немає. Мені коштує неймовірних зусиль зберігати зовнішню спокійність і навіть байдужість. Тримаюсь на морально-вольових якостях.

— Нітрохи. Можеш хоч зараз її повернути. Мені до цього немає діла.

— Добре. Вважай, що я зацікавлений.

Ігор фиркає, наче стримує сміх:

— Роздягайся. Що там кажуть про подружній обов’язок? Виконаю це — не обов’язково як борг, то принаймні як… благодійність.