Зрада. Право на щастя

«Милий… це не те, що ти…» — піднімаю руку в повітря, бо не хочу слухати банальні виправдання.

Ми обидва не встигаємо нічого сказати. Двері за спиною зрадника різко відчиняються, і я бачу ту, від кого точно не чекала такої підлості.

— Ні, Міло, все саме «те»! Не виправдовуйся, котику. Нам же так добре разом, а ти все не наважувався їй сказати. Нам допомогла доля.

Тілом в одному простирадлі, вона тулиться до спини свого чоловіка, не забуваючи дивитися на мене з тріумфом, перевагою, перемогою. За що вона так зі мною? Що я їй зробила такого, що вона завжди все в мене відбирає?

— Карина? — ім’я сестри зривається з губ разом із сльозами.

Сьогоднішній день мав стати найщасливішим, адже тест показав дві смужки…