Зрада. (не) рідний від покоївки

— Усі процедури пройшла? — питає, бо впевнений, що я ходила на спа-процедури. — Так, — я гірко киваю, і в очах стоять сльози. — Усе. Дістаю з сумочки результати УЗД. З фото. Там ще нічого не видно, але мені все одно приємно, що воно вже є. — Ось, — кладу перед ним на стіл. Сева недовго вдивляється в роздрукований аркуш. Потім дивиться на фото. Залишає його без належної уваги. Піднімає на мене погляд і дивиться з удаваною злістю. — Ти що, вирішила прив’язати мене до себе? — куточок губ від’їхав убік. — Ти ж мав розуміти, що після наших із тобою… — Рот закрий, — грубо перебиває мене. — Я не можу мати дітей. Тому я ніколи й не користувався захистом. Я йому не вірю. — А як же Кирило? — сама посміхаюся знущально. — Він не рідний, — відсікає. — І він про це знає.