Анотація: Зрада — не привід. Я приголомшено завмерла. Мій чоловік, він… він став перед нею навколішки. Його сильні руки — ті самі руки, що щоночі стискали мене в обіймах — почали робити з її розкішним тілом щось неймовірне. Він розливав масло вздовж її хребта, м’яко втирав його в шкіру, а його пальці — вони були всюди! Повсюди… Я вчепила кулак від відчаю. Класика жанру, чорт забирай!