З записок про кота Пушана та Соню Сковородникову

Це історії про Соню Сковородникову з міста Б — ту саму, яка колись разом із майором Павловим висліджувала злочинця (див. роман «Скарб Кікімори», «Ексмо», 2020).

Події, покладені в основу цих «нотаток», теж розгортаються в місті Б: зеленому, просторому, з широкими вулицями й уцілілими з позаминулих часів (з початку ХІХ століття) одноповерховими будиночками, що стоять, як відомо, там, де зливаються дві повноводні річки — Ворона і Хопер.

Ці «нотатки» розповідають про початок 1980-х років — минуло майже десять років після того, як було розкрито «Кікімору».

Тепер Софія Сигізмундівна вже живе не в гуртожитку при педінституті, а в новому великому будинку на Бейкер-стріт (вибачте — на вулиці Третьяковській): в однокімнатній квартирі на першому поверсі разом із котом Пушанею.

А життя знову й знову підкидає їм загадки. Не найголоволомніші, але все-таки такі, над якими доводиться думати — і Соне, і Пушані. Повість складається з кількох новел.