"Ах, от де собака зарита!" — вигукнула кішка Мона і не віддавала мені рукопису, доки не прочитала й не просиділа його досконально. А віддаючи, зітхнула: «Ну чому ваш Боровський пише тільки для собак і людей, і ніколи — для котів…»
Михайло Трофименков, «Ъ»
У цій книжці Боровський постає не лише як критик, а й як письменник — тонкий і дотепний. Наче наперекір сумній критиці, через яку сучасне мистецтво втратило свою аудиторію. В Олега Кулика є робота «Сім’я майбутнього». У такій сім’ї ця книга була б настільною.
Марат Гельман
Донкіхотство — писати поперек усіх норм, правил і «дискурсів» модної критики сучасного мистецтва.
Анна Толстова, «Артхроніка»
Нова книга Олександра Боровського, відомого мистецтвознавця й куратора, завідувача відділу Новітніх течій Державного Російського музею в Санкт-Петербурзі, — це не мало й не багато, а історія мистецтва від найдавніших часів до наших днів, розказана парою собак — придворною таксою Табакеркою Двадцять Сьомою і дворовим собакою Рижим, який живе при великому музеї. Цей несподіваний хід робить книгу цікавою як дорослим, так і дітям.